Група екскурсоводів

"Екскурсоводи". 

Екскурсія " З Україною в серці"

Завдання в групі:
-  Проаналізувати життєвий шлях поета - земляка Григорія Бідняка
Виконання роботи: 
 Розподілимо завдання між учнями:
- підібрати фотоматеріали про життєвий шлях письменника і поета, 

члена Національної Спілки письменників;

- систематизувати матеріали про життєвий шлях поета - земляка;
- систематизувати матеріали про напрями творчої спадщини поета;

Життєвий і творчий шлях Григорія Бідняка

Григорій Бідняк (21 березня 1933), поет

Народився 21 березня 1933 р. у м. Марганці Дніпропетровської області в сім'ї гірника. Після закінчення середньої школи № 7 працював піонервожатим, вихователем у фабрично-заводському училищі.

Навчався у Львівському поліграфічному інституті, закінчив філологічний факультет ДДУ.

Працював директором Марганецької та Бердянської друкарень. З 1977 року мешкає у Дніпропетровську. Багато років працював директором Дніпропетровського видавництва «Поліграфіст», згодом – видавничо-поліграфічного підприємства «Дніпро».

Поет. Пише українською мовою. Виступає в жанрах лірики, гумору, сатири, пише для дітей. Вірші перекладались російською мовою.

Член НСПУ з 1994 р.

Отримав звання Почесний громадянин м. Марганця (2001). Нагороджений Почесною відзнакою Міністра культури та мистецтв України «За досягнення в розвитку культури і мистецтв» (2003). Заслужений діяч культури України.

ДОМІНУЮЧІ НАПРЯМКИ У ПОЕЗІЇ Г. БІДНЯКА

Вже від початку творчої діяльності Г. Бідняка можемо говорити про жанрове розмаїття поетичних творів митця. У ліричній та сатиричній поезії відбивається реальна дійсність нашого суспільства.

Згідно з законами правди реального життя, розвиваються віршові жанри: ліро-епічні, історико-романтичні поеми, байки, балади, думи…

Крім ліричних віршів, яким належить, беззаперечно, основна роль, з початком письменницької діяльності Г. Бідняка розвивається і утверджуються й такі жанри, як елегія, романс, сонет, пісня-роздум, пісня-ствердження.

Українці у душі своїй є романтиками. Вони споконвіку прагнуть вирватися з буденної сірості життя і поринути в незвідані, омріяні світи. Не відмовляючись від великої минувшини, намагаються вплинути на сьогодення.

Незважаючи на силове поле реалістичної течії, в поезії з-під пера автора з’являються твори романтичного характеру.

У романтичній поезії Г. Бідняка можемо виділити вагомі тематично-стильові течії: психолого-особистісну та громадянську.

У переважній більшості віршів обидві течії існують паралельно і розвиваються рівномірно.

Провідною в громадянській течії стала завжди зворушлива, невичерпна тема козаччини, одвічного прагнення українського загалу до волі. За останні роки вона набула неабиякої актуальності у зв’язку з відродженням національного духу українського народу. Як тут не згадати оспівану Г. Бідняком Томаківську Січ, поблизу якої розташоване місто Марганець, що на Дніпропетровщині, де народився і виріс поет, постаті видатних синів України – Б. Хмельницького, І. Підкови, І. Сірка, які тут не раз бували або ж жили на цій славетній землі:

Де столиця козацька –

Томаківська Січ –

Ревуном і Річищем

обвита,

плавні – хащі росли

упродовж всіх сторіч –

Луг Великий

водою залито.

Психолого-особистісна течія посідає неабияке місце в творчості поета Г. Бідняка. Роздуми про внутрішній стан людини, заглиблення у світ її почуттів, часом такий суперечливий, бурхливі переживання про долю – ось провідні ознаки цього напрямку:

Дивлюсь в зіниці

батька-світу:

усе так хочеться

пізнать,

зустріти тих,

кого не встиг зустріти, -

тож треба,

певно, поспішать…

……………………………………

А може, хтось

ще пригадає

мій недописаний

сонет.

Нащадок добрий

пригадає,

що був колись

такий поет.

Звичайно ж, пригадає. Бо поет на сьогоднішню людину дивиться відкритими очима, він не щулиться, споглядаючи її слабкості і пристрасті. Бо вірить у добре начало в людині, вірить у її сутність, а відтак – у її неповторність. Його віра, його любов – вимогливі. В ім’я піднесення та примноження добра, а не заради виправлення всього сутнього у своєму сучаснику.

Автор гостро відчуває відповідальність перед суспільством і постійно прагне своїм поетичним даром розкрити в повсякденному – незвичне, у звичайному героїчне, щоб засвідчити смисл життя людини, значення її щоденної перетворюючої місії. Цим автор відкидає хибну думку, нібито людина безсила змінити щось на краще у цьому некерованому світі, і не дає їй замкнутися поміж особистих турбот, хвилювань, переживань, вселяє віру в необхідність жити, творити, множити добро.

Якнайповніше передати глибину почуттів автору допомагає його широка жанрова палітра, неупередженість щодо віршових розмірів:

Була весна,

була і осінь,

були сніги,

були дощі…

Була любов,

як неба просинь,

геть знебулися

ра–до–щі…

Ліричний вірш як жанр поезії у творчості Г. Бідняка стоїть на одному з чільних місць. Втілення вистражданого авторського «я» засобами поетичної мови. Виклад на папері своїх переживань, почуттів помітно відчувається у вишуканих поетичних рядках:

Тут хвилі з моря

котить вітер,

відкрилась

синя далина.

По Приазов’ю

ходить квітень,

під ноги

стелиться весна.

………………………….

Кружляють чайки

Над прибоєм,

під себе

брали

висоту.

Тут вперше я

зустрівсь з тобою

і не забуду

зустріч ту.

Близьким до ліричного вірша є вірш-медитація, який дає можливість поету виплеснути наболіле зі своєї вразливої душі. Вірші – медитації Г. Бідняка характеризуються проникненням автора у внутрішній світ. Його роздуми, хвилювання, почуття й складають основу вірша – медитації:

Мені циганка

смутку нагадала –

чого не сподівався

я, овва…

Що Муза моя

журно відспівала,

останні чари

святості спива.

Без постійного прагнення зазирнути у власну душу поет, напевне, не зміг би зрозуміти душі ближнього, розгледіти в ній оте добре начало, що робить кожного з нас Особистістю, спонукає до бажання зробити цей світ кращим, справедливішим, цікавішим і щасливішим.

Жанр елегії в поетичному доробку Г. Бідняка посідає вагоме місце й виявляє багатовимірний внутрішній світ самого автора. Роздуми про сенс життя поєднують у собі й веселі настрої, і сумні мотиви, що стали основою елегії:

Не може бути

вічної краси.

І не шукай її

даремно в людях.

Вона – від сонця,

скалочка роси

чи зойк раптовий

у бентежних грудях...

Досліджуючи жанрове розмаїття у творчості Г. Бідняка, хотів би окремо зупинитися на пейзажній ліриці.

Краса Придніпровського краю, Каховського водоймища, плавневих заростів, а головне неповторні куточки рідного міста Марганця, милі серцю місця – р. Ревун, р. Річище, о. Буцький... Все це відтворююється у зворушливих віршованих рядках:

Ти колиска моя,

колисанка моя,

заворожений

вербами краю.

Біло квітнуть сади,

пахне медом земля –

я подібного

в світі не знаю.

Жанрове розмаїття поезії Г.П. Бідняка переконливо доводить, що духовний світ сучасника формується у складному переплетінні і протиборстві обставин. І свій обов’язок митця, проповідника він вбачає в тому, щоб правильно оцінювати всю складність взаємозв’язків, а не відмахуватися від реалій, не утікати від пошуків нових засобів, нових жанрів для найбільш повного прояву своєї „Божої іскри”, свого поетичного обдарування.

Григорій Прокопович стверджує своїм поетичним доробком, що цей світ так потребує нашої людяності, отого доброго начала. Це саме те, що може його врятувати.

ОБРАЗ УКРАЇНИ У ТВОРЧОСТІ ГРИГОРІЯ БІДНЯКА

Григорій Бідняк – ніжний поет-лірик, який любить рідну землю, невмирущу українську пісню, мову свого народу, свою країну.

У 90-ті роки 20 ст. в літературний процес на Придніпров’ї прийшла плеяда талановитих українських поетів: Г. Бідняк, В. Собчук, В. Старченко, А. Шкляр та інші. Вони прагнуть наблизити людей до ідеалів добра, справедливості, гуманізму, правди – загальнолюдських цінностей, за якими не губилися б ідеї національної свідомості, патріотичних почуттів.

Тема рідної землі є провідною в ліриці поетів:

Все приймаю,

Земле, я від тебе:

ласку, щирість,

ніжність і добро.

Дякую тобі

за синє небо

і за те,

що в мене є Дніпро.

У кожному слові поета – любов: до своєї землі, до людини, до своєї Батьківщини. Образ України як єдиної, безмежної дорогої для кожного українця Вітчизни, без якої життя втрачає смисл, звернення до земляків – любити рідну землю і дбати про її майбутнє розкрито у таких поезіях: «України куточок», «Нащадкам», «Мої українці».

Нащадки мої!

Збережіть Україну

на багато,

багато століть.

Не дайте їй змору,

не дайте їй згинуть –

Україну свою

збережіть!

Ця сповнена батьківської любові поезія стверджує істину: Батьківщина для українців одна, і вони повинні плекати її, не зраджуючи і не оступаючись. Без Батьківщини немає людини.

О Україно,

будь благословенна!

Вже небо серпня

зводиться в блакить…

У тій блакиті –

сонячні знамена

твою майбуть

ще зможуть освятить.

Це для неї – рідної Вітчизни – поет творить і живе:

Там, де цезій

таїться зміїно,

я пройду

через тлінь вікову.

Україно, моя Україно,

я тобою

і сню, і живу!

Заради майбутнього своєї Батьківщини бореться, страждає її син:

Хто нам руки подасть,

хто нас тут приласка?

Чому вдома ми

стали чужинці?

Гордість нації де?

Чому доля така,

невезучі

мої українці?

Доля України – найважливіша для ліричного героя поезії Г. Бідняка. Тому що щасливим він буде лише тоді, коли процвітатиме країна, коли будуть в ній мир і спокій, коли щасливо житимуть люди:

Я вірю: з часом

всі болі загоїш,

буде свято

і свій коровай…

Незалежність свою

ти відстоїш –

скине скруту

козацький мій край!

Ліричний герой поезії Г. Бідняка – це образ люблячого сина-патріота, що гостро відчуває свій кровний зв’язок з рідною землею і готовий на самопожертву заради щастя України.

Сила поезії Г. Бідняка – в безмежній щирості й правдивості. Його поезія має перетворюючу силу: теплі і такі звичайні слова примушують читача замислитись, як він живе. Отже, патріотизм, вірність рідній Україні, безмежна любов до свого народу, його культури – основні мотиви лірики Григорія Бідняка.

ПІСЕННА КРИНИЦЯ ГРИГОРІЯ БІДНЯКА

Серед сучасної української музики, яка за останнє десятиріччя зробила значні кроки, щоб піднятися на п’єдестал вдосконалення мистецтва, помітне місце займає лірична пісня. Її будова, виражена куплетною формою, проста: визначена мелодія, музична думка повторюється з різним словесним текстом.

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине…

От де, люди, наша слава,

Слава України!

Т. Шевченко

Одним з творці сучасної пісні є відомий український поет, член Спілки письменників України Г.П. Бідняк. У його творчому доробку – близько десятка пісенників, виданих у співавторстві з вітчизняними композиторами І. Тищенком, О. Морщавкою. О. Лимаренком, В. Брусєнцовим…

По своїй суті поет-пісняр є гідним представником своєї нації, яка з діда-прадіда була співучою.

У пісенний творчості Григорія Бідняка вагоме місце посідає інтимна лірика, яка останнім часом переважає в його творчості:

Тут хвилі з моря

котить вітер,

відкрилась

синя далина.

По Приазов’ю

ходить квітень,

під ноги стелиться весна.

Тут вперше я

зустрівсь з тобою,

заглянув в очі,

як весні,

і, зачарований

прибоєм,

вклонився травень

тут мені.

Мелодика приспіву в піснях Г. Бідняка більш-менш зв’язана музикою заспіву, інтонацією мелодійних зворотів, ритмічних фігур, внутрішніх зворотів, іноді схожість ця вельми відчутна на слух, але розкрити її можна лише шляхом детального аналізу.

Характерною рисою пісенної творчості Григорія Бідянка є посилення ліричного струменя, який відчутний і в піснях на теми, що мають високе громадянське звучання.

Патріотична тема становлення незалежної молодої держави посідає значне місце в творчості митця:

Реве Дніпро… Йому ревіти вічно.

Через пороги рветься. Стугонить.

Хай скаженіють нелюди панічно,

А Україна буде, буде жить!

Переважна більшість цих пісень мають просту строфічну форму.

Пісні про Батьківщину носять у своїй більшості величальний характер, часто в них переважає лірика. Ця важлива тема має дуже широкий діапазон – від прославлення величі нашої країни – до оспівування рідної природи, славних традицій рідного міста.

Місто на горі,

В чарівній зорі

Віру і надію окриля.

У житті моїм

Ти – мій рідний дім,

Марганець – колиска ти моя.

Пишучи твори на слова Григорія Бідняка, композитори охоче використовують форму вальсу:

Мамина посмішка в світі єдина,

Що зігріває теплом.

З нею світліє і квітне калина

В нашім дворі під вікном.

Образно – тематичне коло пісень дуже широке. Крім інтимної лірики можна знайти прекрасні зразки ліричних пісень соціального змісту і пісні у яких висловлюється любов до рідного краю, до його чудової природи тощо:

Перший крок в житті

Я тут зробив.

Слово «мама»

Вперше я тут мовив.

Я тебе, мій краю,

Полюбив.

Краю мій,

Вербовий і казковий.

Його пісні відзначаються задушевністю та емоційною проникливістю мелодій, виразністю, органічним поєднанням музики і тексту.

З давніх-давен у народній творчості склався звичай колективного виконання: починає пісню заспівувач, а хор її підхоплює. Звідси, мабуть, виник розподіл музики і тексту на заспів та приспів. У багатьох піснях Григорія Бідняка приспів не є самостійною закінченою думкою, протилежною заспіву. Роль приспіву виконує частина єдиної основної мелодії, яка варіює, розвиває, а іноді доповнює першу.

Іноді в ролі приспіву виступає друга частина куплета, тут тільки може вступати хор, якщо до цих пір співав соліст.

Багато творів з пісенного доробку поета-пісняра Григорія Бідняка не мають твердо визначеного складу виконавців: часто одна і та ж пісня може бути виконана солістом, і хором, і дуетом чи іншим складом співаків.

Отже, різноманітна пісенна криниця письменника не вимагає широкого аналізу. Але короткий огляд мистецького кредо Г. Бідняка дає нам уявлення про пісенний діапазон митця української авторської пісні.

МИ МАТІР НАЗИВАЄМО СВЯТОЮ

Вже багато років українці милують слух поезіями відомого митця слова Г.П. Бідняка.

Різноманітна тематика, але любов сина до батька і матері – домінуюча тема в творчості поета. Шанобливе поклоніння батькам, тендітна любов до них породжують патріотичні почуття.

Можна вибрать друга

І по духу брата,

Та не можна рідну

Матір вибирати…

В. Симоненко

Тема матері посідає значне місце в поетичній творчості Григорія Бідняка. Багато творів, в яких найрідніша людина постає в обрамленні високої любові, стали піснями: «Мамина шаль», «Мамина посмішка» (композитор Ігор Тищенко), «Мамина ласка», «Черешня-вишня» (муз. Олександра Морщавки).

У кожній пісні, в кожному вірші – глибокі і щирі почуття до тієї, кому він зобов’язаний життям, своєю неординарністю, високою людяністю:

Лелеченьки летять

до свого дому,

і я лечу до тебе

кожну мить.

Я повторю в собі

тебе в усьому,

і будеш, мамо,

ти ще довго жить!

Ніжно і щиро люблячи свою матусю, поет має повне моральне право звернутися до всіх своїх читачів з таким сердечним побажанням у вірші:

Не забувайте

матерів своїх

ні в час скорботи,

ані в час світання.

Несіть до них

свій посивілий сміх,

свою сльозу –

вона, мов зірка рання…

Слово «мати» у творах поета має двоїстий вимір: це і рідна ненька, і його земля – материзна, вербовий край, козацький край, Придніпровський край.

Як свідчать нам пам’ятки літературної минувшини. Слово «мати» прийшло з сивої давнини. Поєднання любові до жінки-матері та України-неньки – лейтмотив багатьох творів поета Григорія Бідняка.

У творчому доробку автора є багато зворушливих римувань, в яких слово «мати» вживається у прямому значенні:

Багато мам хороших є на світі –

Любові і живої доброти,

Яким довічно жити в первоцвіті,

Та найдорожча мамо, мені ти.

Григорій Прокопович Бідняк підносить образ матері в усій дивовижній красі й чарівності. А водночас співпереживає за те, яка вона згорьована, знесилена…

Пам’ятаю мамині долоні

У дитинстві гладили мене.

В праці загрубілі і солоні –

Віддавали лагідне, земне…

Образ матері став культовим за часів співця українського слова Т.Г. Шевченка. Л.М. Толстой сказав, що Шевченкова жінка-матір – це Українська Мадонна.

У поезіях Г. Бідняка слово «мати» набуває чемностевого, уклінного характеру, притаманного українському народові:

Прости мене,

що я відбивсь від дому.

Судьба, матусю,

в кожного своя.

Та знала б ти,

як боляче самому

і як скучаю

за тобою я.

Символ України-матері зустрічається в багатьох поетичних творах митця. Часто автор застосовує у віршах звертання до України-матері, використовуючи піднесену символіку:

Україно,

під стягами Волі

ти ідеш

у щасливу майбуть.

Ще пізнаєш

і правдоньки,

й долі,

проростеш

в непотьмарену

суть…

Україна-мати для Григорія Бідняка тією надихаючою силою, перед величчю якої все меркне.

Як палко поет Г. Бідняк любить свою матір, така в нього і любов до України, бо ці слова-поняття в свідомості поета – синонімічні.

КОЗАЦЬКИМИ СТЕЖКАМИ

Славетна і невмируща історія нашого народу. Величні і незабутні подвиги наших пращурів – козаків.

З року в рік дізнаємося про маловідомі сторінки нашої минувшини, які виринають з небуття і, долаючи перепони, захльостують нас своєю неймовірністю і незвичайністю.

Дніпровська земля, зболений і обнадієний край вербової щирості, вона витримала на собі безліч випробувань, які запеклися на теренах червоною ниткою.

Серед таких випробувань була і доба козаччини.

Звитяги наші і руїни

Безсмертні будуть у її думках.

Вона була як голос України,

Що клекотів у наших корогвах!

Ліна Костенко

Серед письменників Придніпров’я, які майстерно оспівують у своїх творах звитяжну боротьбу козацтва проти поневолювачів, його історію, сутність, чільне місце посідає відомий український поет Григорій Прокопович Бідняк. Недарма ще з дитинства вабили його у світ загадковості і таїни легенди та чари Великого Лугу, Томаківської Січі, перекази про козацьку вольницю, яка ростила лицарів, пророків, ясновидців.

Ось чому свого часу Григорій Прокопович закінчив історичний факультет Дніпропетровського держуніверситету.

Народившись в місцях козацької вольниці, автор не міг не заглибитись у цю тематику, бо в його жилах тече козацька кров. Нема такого моменту з історії козаччини в рідному краї, який би не висвітлював поет у своїх віршах:

На острові тому,

де Січ вирувала,

стою у полоні

не сивих ще дум.

… Томаківська Січ

ворогів зустрічала

і гнала татарів

за Кушугум.

Шаблі підіймались

Сірка і Богдана,

і дзвони дзвеніли

на сполох – на бій…

Історія тут заховалась, як панна:

віддати б належне

незрадження їй!

Острів Томаківка, який мав ще назви Буцький, Дніпровський, Городище, просто Острів – після острова Хортиця був другим за розміром з 250 дніпровських островів. Його омивали річки Бугай, Річище, Ревун.

Відчула земля Острова ходу Богдана Хмельницького, Криштофа Косинського, Т. Шевченка, А. Кащенка, Д. Яворницького…

Де води Річище

віками несло,

село Городище

в міжріччі лягло.

Лежить у долині,

до плавень навкіс,

де обрії сині

в задумі беріз…

Не менш важливим форпостом в історії козацької Січі був сам батько козачий - Великий Луг, на місці якого зараз хлюпочуться води Каховського водоймища. Великі масиви лісових хащ, чагарників, що розляглися на багато кілометрів, були надійним місцем для схованки козаків.

Насичені рибою ріки, ліси - птахами та звірами давали змогу козакові прогодуватися. Це місце чарувало багатьох дослідників історії, письменників, художників: А. Кащенка, Д. Яворницького, Т. Шевченка, І. Рєпіна.

Оповитий Великий Луг і легендами. Деякі з них зібрані у відомому збірнику «Савур-Могила».

Григорій Бідняк, почувши ще в ранньому дитинстві одну з легенд Великого Лугу, виклав її у власній поетичній інтерпретації. Так з’явилася сумна легенда про Марусину вербу.

Вона росла на Великому Лузі. Її стовбур ледве обіймали, взявшись за руку, шість парубків. На тій вербі повісилась Маруся, її з тих пір стали називати Марусиною. Під час будівництва Каховського водосховища вербу не змогли викорчувати, і вона лишилась під водою.

На великому Лузі

зростала верба.

Скільки літ їй?

Сказать не беруся.

Та про неї ще ходить

легенда-журба:

тут повісилась

дівка Маруся.

Як говорить легенда,

було воно так:

козака та Маруся

любила,

та покинув її

той козак-неборак,

а вона вже

непразна ходила…

Отже, оспівуючи героїчне минуле нашого народу, поет Григорій Бідняк прагне донести до читачів знання, задовольнити спраглу душу земляків хвилюючими та буремними сторінками історії ріднокраю, розбудити століттями приспану волю, торкнутись струн героїки, переконати, що в українського народу є Майбутнє.

У результаті  роботи над проектом ми зібрали цікаві матеріали про життя і творчість Григорія Бідняка . Вони будуть в основі віртуальної екскурсії, яку ми підготували .